Катро Заубер, Dj
фото: Дарія Шрамко
Цю яскраву дівчину можна побачити на найбільш гучних івентах Києва. Вона завжди виділяється в першу чергу своїм неординарним образом, який при цьому часто змінює. Про це, а також догляд за собою вона розповідає нам в інтерв’ю.
Спорт
В принципі я почала займатись собою в сенсі фізичної культури та фізичного розвитку не так давно – десь 5 років тому. До того я не була спортивною та активною. Я не вміла ні плавати, ні їздити на велосипеді. Чесно кажучи, в мене не було і особливого бажання до цього, лише невдоволення собою, своєю зовнішністю, своєю фігурою, але я нічого не змінювала. Загалом, це притаманно багатьом людям.
Я вважаю, що круто, коли в сім’ї є культура розвитку по всіх напрямках: і фізичному, і духовному. Але я дитина 90-х і жила в такий період, коли у батьків не було часу приділяти увагу своїм дітям, а потрібно було заробляти і виживати. Однак, це лише відмовки тому, що якби у мене було бажання і порив займатись – я б займалась. У кожної людини – свій шлях і добре, що до мене прийшло усвідомлення того, що спорт важливий і складний в тому сенсі, що потрібно докладати певних зусиль, але він дає свій результат.
Колись у мене було певне обмежене переконання, що якщо у мене низький тиск і мені не можна займатись спортом. В школі постійно була звільнена від фізкультури. Чимось займалась, але бажання особливого не було. Багато залежить від того, як подається підлітку культура ранкової гімнастики, культура активного життя. Іноді я ходила займатись в тренажерну залу, але мені ставало погано. У кожної людини організм унікальний і це потрібно розуміти. Добре, що зараз у всьому світі є тренд здорового способу життя і люди почали розуміти, що дуже важливо те, як ти думаєш, як думки змінюють тебе і твоє ставлення до себе, до своєї зовнішності і до свого життя. Люди стають більш свідомими.
Я знайшла свій формат йоги. Це аштанга-йога. Але я займаюсь не лише нею. Це більше мікс хатха-та аштанга-йоги. Періодами я роблю зв’язки аштанги, а іноді просто приділяю увагу якимось конкретним асанам, які у мене поки не дуже добре виходять. Потрібно розуміти, що йога – це не період часу, щоб досягнути якогось результату, це – спосіб і частина життя.
На йогу я ходжу і в студію, і займаюсь сама. Дуже задоволена студією аштанга-йоги, яка знаходиться на вулиці Московській у Києві. Ходжу конкретно туди до конкретного тренера у конкретну групу. Після немалої кількості років я зрозуміла, що можу сама займатись. Не те, що можу, це потрібно робити як зарядку кожного ранку, прокидатись і робити “привітання сонцю”. Іноді можу зробити робити йогу вдень: попрацювала, послухала музику, потім все відключила і просто сіла на підлогу і починаю тягнутись.
З часом я стала гнучкою. Якщо у людей є переконання, що вони “дерев’яні”, то потрібно це викорінювати тому, що людина здатна на все, якщо вона цього хоче. Просто хотіти мало, потрібно трудитись. Важливо робити це регулярно.
Коли роблю йогу вдома, то це не більше 30 хвилин. Відволікаюсь, стає нецікаво. Тому потрібно ходити на тренування. Навіть моя тренер не може займатись вдома, а робить це на занятті на повну силу разом з нами. Це дві години занять. Туди включається: розігрів, конкретні асани, підготовка на шавасани (прим.ред. розслаблення) і шавасана. Не 5-10 хвилин, а 20. Тоді є перезавантаження.
Я проти занять йогою вдома, коли ти цьому лише вчишся. Коли ти вже точно знаєш, як все робити, тоді можна. Обов’язково потрібно знайти такого тренера, якому небайдуже. Є такі, які все добре роблять і проговорюють, що потрібно робити, але не дивляться, як це роблять інші. Часто люди неправильно розтягуються і в них травмується спина. Потім вони кажуть, що йогою не займаються, бо від неї стільки проблем. Це від глупоти людської. До речі, кажуть, що початківець в йозі – це перших 10 років.
Моя проблема раніше була в тому, що я доводила все до певного результату і коли мене все влаштовувало, я починала їсти солодке, пропускати тренування, лягати спати, коли попало, гуляти. Я не кажу, що я бездоганна в своїй дієті, в своїх тренуваннях – буває я пропускаю їх. Деколи маю слабкість в тілі тому, що Місяць на нас впливає. Не можна себе травмувати. Часом коли мене протягнуло, то на йогу не треба йти. Це 50/50: можна захворіти, а можна одужати.
Я почала займатись йогою через два тижні після того, які пішла в тренажерну залу. Туди я пішла з метою скинути зайву вагу. Сіла на дієту, мала спортивне харчування. І так почалось. Потім через два роки я навчилась їздити на велосипеді.
З плаванням у мене питання досі відкрите. Я собі поставила це як мету на цей рік. Кожного дня народження я ставлю собі певні цілі на наступний рік. Мені цікаво вчитись плавати, адже це дуже корисно. У мене є страх води та глибини. А коли є фобія, то все відкладається. Однак, я розумію, що коли страх піде, то піде новий виток життя. Адже коли ми розбиваємо всі блоки, які є у нашому житті, починається прогрес. Тому більшість ситуацій, котрі зараз виникають, сприймаю як виклик, з радістю, а не з сумом.
Для мене фітнес-кемп, влаштований Машею Мюллер, у якому я нещодавно брала участь – це було вперше. Саме в цьому фітнес-кемпі був кістяк людей, знайомих між собою, однодумців. Там не було слова “потрібно”, не було мети скинути вагу, змінити щось в своєму житті кардинально, але спробувати побігати щоранку о 7-ій, а потім потягнутись в йозі в оточенні сосен на природі, поплавати в басейні, покататись на велосипеді, пограти в активні ігри, просто нічого не робити і це також ок. Можна було взяти уроки верхової їзди і просто зупитинись, подихати, полежати на траві, походити по сосновому лісі. Кожен для себе обирав, що він хоче робити. У будь-якому-випадку у кожного з учасників трапились якісь зміни. Навіть прокинутись вранці і побігати о 7-ій, якщо людина ніколи цього не робила – це вже певне досягнення.
Локація цього фітнес-кемпу – у Полтавській області. Це повне переключення – кожного ранку просинатись і бачити ліс – це класно. На території комплексу є ресторан, спа з трьома басейнами і басейн надворі. Іноді було дуже спекотно, і я сиділа в номері, виходила на балкон, дивилась на ліс, щось писала, на що завжди не вистачало часу в місті в звичайному ритмі життя. П’ять днів пролетіло дуже швидко. Мені здається, що це класно їздити так з компанією раз на місяць чи на два місяці. Класно, що у нас в Україні розвивається внутрішній туризм.
Харчування
У мене є дієта, якої я дотримуюсь. Важливо харчуватись в режимі, адже кожні дві з половиною години йде харчова стимуляція. Суперкласний дієтолог Наталя Самойленко, яку мені порекомендували, розробила для мене дієту. Перед призначенням дієти, вона відправляє на здачу аналізів. Ми визначили, що в мене є певні проблеми з щитовидкою – рідко коли в когось вона в ідеальному стані. Гормони не в гармонії. З того моменту як я до неї пішла і до тепер, схудла на три з половиною кілограми. Коли 5 років тому я худла на 6-8 кіло, потім набирала і потім знову скидала і набирала – в мене не було стабільної ваги. Тепер вона стабільна. Ця дієта – це по суті здорове харчування. З березня-місяця я так харчуюсь.
Мені не можна солодкого, мучного, смаженого, соленого, перченого. Вранці потрібно їсти кашу і салат. Не можна їсти помідори з огірками разом. Взагалі помідори неварто їсти, лише черрі. Вони з тих продуктів, котрі заважають власному метаболізму. Це все дуже індивідуально. Через дві з половиною години можна випити каву чи чай. Потім з’їсти білок: індик чи кролик, чи риба і овочі, скоріше всього на пару. Потім горіхи чи сухофрукти. Все це потрібно їсти у певній кількості. Останній прийом їжі – це знову білок з овочами. Тобто все просто, смачно, доступно. Деколи я пропускаю прийом білку – на вечерю можу з’їсти лише салат. Це не дуже добре так, як для м’язів корисно регулярно вживати білок. Однак, мені інколи буває забагато м’яса чи риби.
Вісім років я була вегетаріанкою і коли я вперше зустрілась з моїм дієтологом, почала їсти м’ясо. У мене низький рівень імунітету. Він страждає від стресів, а те, що траплялось в нашій країні в останні кілька років, відобразилось на всіх. Є люди, які продовжують тримати все в собі і не розбираються з цим, а є ті, які змінюють фокус своєї уваги. Зараз я на все дивлюсь позитивно і підвищую імунітет позитивним станом. В деякий період життя потрібно їсти тваринну їжу. Якщо я відчую, що мені це не потрібно, припиню їсти м’ясо. Я вирішила не гробити себе і довіритись людині, яка у цьому професіонал. У людини завжди є вибір: довіритись чи ні. Я не відношу себе до суперскептиків, які 350 разів все перевірять. Я – людина емоції, я на інтуїтивному рівні розумію, що їй можна довіряти.
В мене була втомлюваність. Навіть зранку. Це щитовидка, яка відповідає за нашу імунну систему. Коли почала харчуватись правильно, тепер чудово почуваюся.
У мене періодично бувають проблеми з шкірою, але я помітила, що чим я позитивніше та веселіше реагую, тим цього менше.
Іноді буває хочеться солодкого. Обожнюю десерти у Milk Bar.
Мені подобаються макаруни. Але тоді, коли дуже смачні. Також подобаються млинці з джемом.
Це все стосується відповідальності. Людина відповідальна за свій вибір. Я помітила по собі: я лежала у лікарні і коли вийшла, вирішила влаштувати собі такий відрив і з’їсти піцу. Потім одразу було висипання. Тісто з сиром – це дуже погано.
Я п’ю багато води – привчила себе.
Кілька місяців можна по будильнику їсти, а потім організм звикає і він вже ні раніше, ні пізніше не хоче їсти. Якщо їсти нормальну порцію, через дві з половиною години приходить відчуття голоду і потрібно тоді обов’язково поїсти. Не можна це ігнорувати. Краще навіть поїсти через дві години, ніж через чотири, якщо потім не буде можливості поїсти через дві з половиною. Потрібно, щоб організм постійно знаходився в процесі перетравлювання їжі.
Щодо харчування, я себе не сварю. Але я точно знаю, що коли я з’їм сендвіч, то після дам тілу фізичне навантаження. Я точно знаю, що якщо я подивлюсь на себе у дзеркало і мені щось не сподобається, то лише я за це несу відповідальність. Наступного разу я прийму рішення чи залишатись у звичному режимі задоволеності на 95%, чи все-таки йти до того, щоб бути задоволеною на всі 100. Буває момент, коли задоволена всім, але не можна ні в якому разі зупинятись.
Потрібна мотивація, якщо ти хочеш бути задоволеним собою, життям, потрібно постійно над собою працювати. Напружуватись, але не вбиваючи себе, а наповнюючи.
Моя ціль – дожити до ста років, щоб я була здорова, у мене було гнучке та пружне тіло. Щоб я була при своєму розумі. Щоб рівень мого розвитку по всім фронтам: фізичному і духовному зростав. Немає межі досконалості, а весь кайф – в цьому процесі.
Догляд за обличчям та тілом
Бували періоди, коли я користувалась органічною косметикою. Я приємно здивована аптечною французькою косметикою La Roche-Posay. Наче і мас-маркет, але мені дуже підходить. У мене є весь комплекс: міцелярна вода, лосьйон, гель для вмивання, гель для душу, крем для тіла. Креми по догляду за шкірою, під очі. Також люблю креми для обличчя Lancome.
Дезодорант L’Occitane.
Декоративна косметика
Я люблю яскраві помади – люблю Lancome.
У мене завжди різні тональні креми тому, що лице має здатність звикати. Недавно користувалась тональним кремом Erborian – це корейська косметика. Зараз у мене Shiseido і мені дуже подобається. Це зволожуючий крем разом з тональним. Мені подобаються тональні креми нового покоління, коли вони адаптуються від певний колір шкіри. Це відчувається на дії.
Мій must-have – Meteorites від Guerlain. Я дуже люблю цю пудру. Вона добре завершує макіяж.
Мені довподоби деякі позиції Inglot. Рум’яна та тіні.
Також люблю помаду NouBa – відтінок No 7.
Якщо говорити про консілери та креми під очі – то це постійний пошук свого ідеалу. Як з чоловіком.
Робила собі брови всього кілька разів в житті. Вони у мене як ростуть, так собі і ростуть. Мені з дитинства завжди говорили, що у мене класні брови і я теж так думаю.
Колись я фарбувала брови в різні кольори. Коли у мене була блакитна чілка, то брови були блакитні, коли рожева – рожеві. Коли вони вимиваються і відростають, то це як кішка трьохколірна. Дуже прикольно за цим спостерігати.
Взагалі я за природність. Але це дивно звучить від людини з синім кольором волосся. Маю наувазі, що є певні речі, яким не потрібно приділяти дуже багато уваги. Нехай щось залишиться недоторканим. Коли все вилизано, то мені це не дуже подобається. Має залишатись якась індивідуальність.
Волосся
Я користуюсь професійною косметикою L’Oreal, лінійка Expert для фарбованого волосся. Іноді Kerastase. Якщо довго користуватись чимось одним, волосся починає звикати.
Зараз маю шампунь Intercosmo Repair.
Для вкладання використовую пасту American Crew.
Деколи використовую лак для волосся.
Коли роблю якісь складні укладки, тоді йду в салон Hair House.
Мене фарбує Артем Чередник. Він з Одеси і раз на місяць приїжджає до Києва.
Сьогодні я підстриглась у майстра, якого звуть Сергій Шапочка. Він працює у салоні Backstage. Мені подобається його архітектурний підхід. Мені якраз захотілось змінити форму – Артема під рукою нема. Тому пішла до нього і дуже задоволена. Для мене зовнішність людини багато значить – Сергій Шапочка класно одягається і у нього класний стиль. Такий же неординарний, як і в мене. Спостерігала за ним в соцмережах.
З волоссям експериментую кожного місяця. По-перше, потрібно постійно підфарбовуватись. Іноді я їх дуже коротко стрижу – іноді відрощую. Це такий безперервний процес – мені дуже подобається.
Я не надаю великого значення зміні кольору волосся – для мене це як в туалет сходити. З підборів перейти на кросівки, одягнути довге чи коротке. Я вважаю, що експерименти – це круто.
Я бачу, що люди почали більше фарбуватись і більше виражати себе. Вони носять яскраві кольори в одязі.
Це класно: полюбити себе з виголеними скронями, короткою чілкою, нафарбувати нігті різними кольорами, одягнути різні браслети чи каблучки, набити татуювання. Я не кажу, що все це потрібно робити, але це кльово. Буває часто, що люди звертають дуже багато уваги на свою зовнішність, але при цьому вони пусті. Не всі. Є люди, які займаються, як зовнішнім, так і внутрішнім. Це все реально. Вони є в цьому місті.
Парфуми
Якщо з волоссям та одягом люблю експерименти, то з парфумами маю вже другий рік одні улюблені: від нішової марки Odin – аромат No 7 Tanoke.
