Анна Ставиченко, музичний критик, популяризатор опери

Анна Ставиченко, музичний критик, популяризатор опери

Фото: Олександр Роженюк

 

Ця тендітна дівчина щороку відвідує головні оперні прем’єри та фестивалі Західної Європи і завжди чарівно виглядає. Вирішили дізнатись, в чому її beauty-секрет. 

Спорт 

Я займаюсь йогою вже багато років, бо в мене, як і у більшості професійних музикантів, є певні особливості, пов’язані зі спиною та руками. Це необхідність для підтримки моєї спини. Займаюсь щодня перед сніданком. Намагаюся не припиняти заняття і під час поїздок, де це особливо актуально, адже я ношу валізи зі своїм оперним гардеробом і усім необхідним для подорожі, що може тривати кілька місяців, і це велике навантаження на спину. Тому погано почуваюся, коли не займаюся йогою. 

В мене є дві програми: коротка на 18 хв, коли мало часу, і довга на майже годину. Найчастіше я їх комбіную. Ці відео мені порадив друг, котрий вже довгий час досить серйозно займається йогою. Цей комплекс – це відібрані вправи для початківців. Там відсутні якісь екстремальні речі. Коли я тільки починала займатися, уважно слідкувала за своїми відчуттями: якщо було боляче, я ще раз передивлялася відео плюс дивилася в дзеркало, щоб зрозуміти, чи правильно я все роблю. За кілька років заняття увійшли у звичку, але цьому передувало багато практики.

В дитинстві я майже 10 років займалась класичним балетом і це мені дуже допомагає в плані відчуття власного тіла, коли знаєш, що тобі корисно, а що ні, які в тебе зажими і як їх позбутися тощо.

В мене був період, коли я займалась боксом. Це була така класична спортивна секція, де чоловіки товчуть грушу, і я була єдиною дівчиною серед них. Передісторія така: коли я перестала грати на скрипці через травму плеча, в мене багато років страшно боліли руки. Подібно як у професійних спортсменів, коли вони завершують кар’єру і раптово зникає звичне роками навантаження на тіло. Тоді з’являється біль. Коли таке сталося зі мною, я зрозуміла, що не хочу весь час жити з цими болями і мені потрібно знайти схожий тип навантаження, який би «компенсував» моїм м’язам гру на скрипці.

Я зрозуміла, що це бокс. Прийшла до цього сама, розуміючи своє тіло. До речі, боксери і скрипалі мають дуже схожу стійку: ліва нога виставлена вперед, а вага тіла – по центру і ти рухливий. Було кумедно, коли на першому занятті тренер подумав, що я вже займалась боксом через мою «правильну» для боксу стійку. Мені це дуже допомогло, як і розвинута завдяки балетному минулому координація. Якийсь час я позаймалася боксом, і болі минули.

Психологічно ходити на бокс було також цікаво. Я не хочу зводити все до гендерних стереотипів, адже незалежно від гендерної приналежності в тебе має бути конкретний імпульс, чому ти обираєш саме бокс. Це не найбільш очевидний вид спорту, якщо ти хочеш займатись чимось просто для підтримки фізичної форми. Мені було приємно, коли тренер ставив мене в приклад хлопцям, яким щось не вдавалося. Це був поновлений погляд на себе, адже професійна музика – це так само жорстокий спорт в усіх сенсах, і психологічно, і фізично. 

Харчування

Я ні в чому собі не відмовляю. Їм м’ясо, солодке, але прислухаюсь до свого організму. Можу по півроку не їсти м’ясо тільки тому, що мені не хочеться. Потім відчуваю, що хочу м’яса і їм його. Як і з доглядом за шкірою, тут присутній момент самодисципліни. Наприклад, я пізно снідаю. Ранок починається з однієї або двох склянок води після йоги – іноді теплої, іноді гарячої, іноді кімнатної температури, залежно від сезону і мого стану. Як правило, це вода без лимону, його у воду я додаю вже пізніше протягом дня. За півгодини після води я їм йогурт з чіа, потім фрукти, за деякий час можу ще чимось поснідати. Від моменту, коли я прокидаюсь і до моменту, коли я нормально (в розумінні більшості людей) їм може пройти кілька годин.

Не завжди є можливість розтягнути цей ранковий ритуал, коли треба рано виходити з дому, тоді всю цю програму я адаптую, але коли є можливість, я її притримуюсь. Є певний режим, щоб організм знав, що щодня плюс-мінус в той самий час він отримає корисні речовини. Ранок – це та часова зона, яку я можу контролювати. Далі вже як піде: я десь бігаю, можу їсти в місті і їжа може бути найрізноманітнішою. Але ранок має бути контрольованим.

В поїздках в мене ще суворіший режим, бо емоційного та фізичного навантаження стає ще більше. Мій раціон практично однаковий в будь-якій країні – я відчуваю, що це теж важливо для мого організму, щоб не було стресу ще й від зміни продуктів. Мій список продуктів під час подорожей – йогурт, чіа, кіноа або булгур для боулів, багато овочів, червона риба, просекко. Останній пункт стосується вечорів, коли після опери хочеться розслабитися і повернутись до реальності, адже бути музичним критиком і постійно пропускати через себе дуже різну музику та складні, часто шокуючі оперні постановки – це справді стресова робота.

Коли ж зі мною у поїздці група опероманів мого проекту Operamania – додається ще й відповідальність за них, їхні реакції на побачене та почуте. Але разом з тим ця радість спільного переживання дає дуже багато сил. Дисципліна дуже допомагає, особливо коли живеш в такому насиченому режимі, це тебе підтримує в здоровому стані. 

Я сама виховала в собі цю дисципліну, адже в мене були різні режими життя в різні періоди. Бувало, коли треба було примушувати себе нормально снідати рано вранці, бо я розуміла, що наступного разу поїм через 12 годин. Життя постійно вносить свої корективи, але той формат харчування, який я випрацювала для себе зараз, мені підходить. 

Солодкого їм досить багато. Це залежить від багатьох факторів: де я знаходжусь, який зараз сезон, який рівень стресу і навантаження переживаю, як багато фруктів в раціоні на даний момент. Звичайно, я не з’їдаю щодня цілий торт, але якщо мені хочеться з’їсти тістечко, то я собі це дозволяю. 

Вдома я їм з маленької тарілки – фактично вона десертного розміру. Я з’їдаю таку порцію, яка вміщується в цю тарілку. Це також є фактором контролю. 

Догляд за обличчям

Ніколи не вмиваюся водопровідною водою в Україні – це жахлива вода, яка негативно впливає і на шкіру, і на волосся. Тож вмиваюся питною водою, потім використовую тонер-міст Pyunkang Yul. Далі – ампула Tosowoong propolis sparkle ampoule і крем під очі Medik8. Потім залежно від сезону використовую денний крем, зараз у мене Tia`m Face Guard Cream або ж перед виходом на вулицю крем з SPF A’pieu Pure Block Aqua Sun Gel. 

Анна Ставиченко - догляд за обличчям

Ввечері використовую засіб для очищення шкіри та нічний крем під очі Medik8, наношу нічний крем. В холодний період дуже люблю Physiogel для сухої шкіри – це аптечний крем, який я купую тільки в Німеччині або Австрії, бо те, що я купувала в Україні польського виробництва, сильно відрізнялося за ефектом.

Переважно в мене корейська косметика, а також кілька засобів Medik8. Користувалась останніми ще до того, як цей бренд став популярним у нас. 

Десь раз на тиждень роблю маску. Маю різні: з глиною, з колагеном залежно від сезону і стану шкіри. Орієнтовно раз на тиждень застосовую скраб. Часто про нього забуваю. 

Всі мої походи до косметолога завжди стосувалися консультацій щодо домашнього догляду, я просила підібрати засоби відповідно до мого способу життя, режиму. Як і у випадку з йогою, тут мені важливо самій контролювати всі ці процеси. Так і час легше планувати. 

Декоративна косметика 

У повсякденному житті я взагалі не користуюся декоративною косметикою, єдине – це корейський консилер The Saem під очі, адже я багато працюю за ноутбуком, регулярно засиджуюся до пізньої ночі, і це призводить до певних проявів на обличчі. На заходи мене зазвичай фарбують візажисти, бо я не люблю і не вмію робити це сама.

У Західній Європі я далеко не завжди фарбуюся навіть на публічні події, інколи лише підфарбовую вії. Не люблю помаду – максимум це бальзам з мінімальним кольором. 

Однак, стосовно декоративної косметики я маю певні ритуали. У Німеччині або в Австрії, де я проводжу найбільше часу під час поїздок, раз на рік я маю такий ритуальний похід в магазин, де купую багато різних помад і урочисто везу їх додому з відчуттям, що якщо одного прекрасного ранку мені раптом захочеться нафарбувати губи, то в мене буде така можливість. Але здебільшого ці помади ніколи не відкриваються і в них просто спливає термін зберігання. Через рік купую нові. Це, певно, психологічний трюк: раз на рік я виконую таку собі «дівчачу програму» і трохи більш розслабленою повертаюся до мільйону своїх робочих проектів.   

За бровами доглядаю сама і практично нічого з ними не роблю. 

Щодо норм оперного дрескоду, в тому числі стосовно макіяжу, то вони залежать від країни, конкретного театру і вагомості події. Якщо це прем’єра, то вона може передбачати доволі урочистий дрескод в усіх сенсах. Якщо ти вдягаєш сукню Valentino, фамільні діаманти, то було б дивно трохи не підфарбуватися. На оперному фестивалі легкий макіяж теж доречний. Таке частіше побачиш саме там, а не на репертуарному спектаклі. 

Різниця між Україною та західноєвропейськими країнами в макіяжі глядачок полягає у тому, що закордоном жінка скоріше за все сама робить цей макіяж, і робить так як вміє, без претензій на професійність. Рідко побачиш в Екс-ан-Провансі чи тим більше у Німеччині щоб хтось робив макіяж в салоні чи сам досконало наносив декоративну косметику. Жінки просто не вважають це за необхідне. Немає паніки і внутрішньої напруги щодо того, як я виглядаю і чи відповідаю події чи театру в своєму вигляді. Так, вони мають планку стосовно дрескоду і мені завжди дуже цікаво за цим спостерігати і проводити паралель з Україною, де частенько бачиш розкішно розфарбованих жінок навіть не в театрі, а в буденній ситуації і ледь не з самого ранку.

І постає питання: чи це внутрішня інтенція самої жінки виглядати ось так чи вона має відповідати певним соціальним нормам і виглядати певним чином саме тому, що щодо неї існують ці вимоги, а не вона сама любить це робити. В Західній Європі постійно присутнє відчуття: «Треба ж зробити собі святковий вечір: ну добре – підфарбую очі, губи і пішла». Але без істерії, «бо я ж жінка», бо це діаманти, бо це опера. 

Догляд за волоссям 

До 10 років в мене було абсолютно пряме і біляве волосся. Дивлячись на дитячі фото, ніхто не може повірити, що це я. У моєї мами рівне волосся, у тата –  хвилясте. Тож в якийсь момент моє волосся переключилося на татову «стратегію»: почало темнішати і ставати хвилястим. 

Моє волосся дуже примхливе залежно від настрою, погоди чи країни, в якій я перебуваю. В Мюнхені я стаю практично блондинкою – там я буваю влітку і частково волосся вигорає на сонці. Плюс на нього діє прекрасна альпійська вода, яка там тече з крана і яку можна використовувати як самостійний beauty-догляд. Загалом у Західній Європі і шкіра, і волосся буквально за тиждень починають змінюватись. Це видно. Вода і повітря в цьому відіграють величезну роль.

Коли я в подорожах, використовую мінімальну кількість засобів: просто шампунь і цього достатньо. Те саме з обличчям: лише базовий крем або навіть гель алое. Коли ж я в Україні – одразу доводиться використовувати дуже багато засобів: волосся втрачає блиск, колір, кінчики січуться… Дуже багато сил, коштів та часу йдуть на протистояння нашим екологічним умовам, і це доводиться робити навіть людям, які, як от я, не є фанатами beauty-рутини. 

Анна Ставиченко - догляд за волоссям

Для локонів нічого особливого не роблю, волосся і так в’ється. Користуюся корейськими шампунем та маскою, час від час замінюю їх на засоби L’Occitane. Після миття споліскую волосся питною водою з лимоном, який додає блиску. 

Для вже підсушеного волосся використовую вітамінний спрей Natura Siberiсa, мені його просто порадили в магазині. 

Помічаю, що волосся дуже реагує на стрес. Коли здаю важливий проект і мало сплю, бачу по волоссю, що щось не так. Тут вже маскою не зарадиш, внутрішній стан не обманути. 

Догляд за тілом 

Тут в мене базовий догляд: кокосова олія, натуральні скраби та масла, італійська рожева вода. Іноді використовую їх для зволоження після душу. 

Анна Ставиченко - догляд за тілом

В мене ще з дитинства дуже чутлива шкіра рук. І я роками шукала крем, який би мені підійшов, і нарешті знайшла, причому неочікувано: це недорогий український бренд Яка, який я купила в «Еколавці». Починаючи з жовтня-листопада я вже ходжу в рукавичках, щоб шкіра не пересихала і не обвітрювалась.  

Парфуми 

Це навіть не один аромат, а цілий бренд, якому я вірна вже років 15 – це Thierry Mugler. Люблю цей бренд за історію, з показів Mugler серед іншого колись давно почалася моя пристрасть до театральності. В них є цікаві аромати, які про мене. Загалом мені досить складно підібрати аромати, які були б співзвучними мені. 

Alien в мене з’явився задовго до того, як його почали масово підробляти. 

В мене є парфуми більш буденні. Досить часто мені їх дарують, деякі з них потрапляють в ціль, нехай і не для вечірних виходів. 

Мені подобаються чоловічі парфуми. Протягом кількох років користувалася чоловічим ароматом нішового іспанського бренду, який колись привезла з Канарських островів. В цій лінійці були і жіночий, і чоловічий аромати. Мені сподобався саме чоловічий і я його собі купила. Думаю, розподіл парфумів на чоловічі та жіночі є досить умовним. Напевно, згідно масових критеріїв ті парфуми, які я обираю, ближчі до чоловічих. 

Якщо говорити про інгредієнти, то мені подобається дерево, наприклад, сандал. В парфумах для мене важливіше відчувати не м’якість, а силу. Саме тому Mugler і всі ці чоловічі аромати. 

Щодо парфумів в опері, то правила тут такі ж як і в інших публічних місцях: головне, щоб не було забагато, адже ти сидиш в замкненому просторі з іншими людьми досить довгий час і може бути задушливо від цих запахів. Користуватись парфумами, звісно, можна, але треба завжди пам’ятати про сусідів, з якими ви будете сидіти поряд 3-4, а то і 5-6 годин. 

Часто ми можемо практично не відчувати аромату коли звикаємо до нього. І це може бути пасткою, адже ми можемо більш інтенсивно ним користуватись, не помічаючи цього. 

Я не наношу парфуми прямо на шкіру. Я заходжу в «хмаринку» аромату (або ж, якщо це пляшечка без розпилювача, наношу трохи парфумів за вушка). Мені здається, що парфуми і мають бути цією «хмаринкою» за відчуттями. 

Помітили помилку? Щоб повідомити нас, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: