Даша Зарівна, головний редактор officiel-online.com
фото: Саша Серафімович
Даша – одна з найкращих fashion-журналістів у нашій країні. Вона також веде дві передачі на онлайн-радіо “Аристократи”, одна з яких про геополітику. Ми поговорили про те, як підтримувати себе в формі, коли не любиш спорт, а також, як робити макіяж та зачіску, коли ненавидиш витрачати на це час, а виглядати гарно необхідно.
Спорт
Якщо чесно, я ненавиджу спорт. Однак, в останній час у мене є дуже багато надихаючих для цього прикладів: Саша Бородіна, Аліса Саєнко, Уляна Бойко. Що стосується спорту, мені важливо ввійти в систему і цю систему не порушувати. Ненавиджу фізичні навантаження, але змушую себе цим займатись.
Коли ти витрачаєш час на читання книг, це ідеальна інвестиція, тому що книги лишаються з тобою назавжди: інформація, емоції. А от що стосується спорту, все геть не так. Для того, щоб залишатись на місці, навіть щоб просто тримати себе в формі, треба бігти. Це якесь екзистенціальне жахіття. Мені це не подобається.
Я знайшла для себе такий вихід: я дуже рано прокидаюсь, відводжу дитину в садок і одразу йду в спортзал. Там я десь о 8:30 – я витрачаю на нього приблизно 40 хвилин на день.
Втім, коли позаймаюсь, почуваю себе більш мобільною. Мозок краще працює. Спорт збирає мене докупи.
Ненавиджу силові тренування. Зазвичай я бігаю на біговій доріжці та кручу педалі велосипеду. І мінімальне щось роблю для пресу. Все це без тренера. Я не можу займатись з тренером, тому що ненавиджу прив’язку до часу і до людини. Я одягаю навушники і слухаю подкасти чи музику, яка відключає тебе і ти можеш подумати. Я аутист в цьому сенсі – я не люблю взаємодію з людьми. Не розумію, як дівчата ходять в спортзал удвох.
Мій чоловік також ненавидить спорт і на відпочинку постійно знаходиться в горизонтальному положенні: практично весь час спить, бо дуже втомлюється. Я роблю якісь спроби займатись спортом у відпустці, але завжди потрапляю в кумедні ситуації: то піду бігати та обгорю, бо не намащусь сонцезахисним кремом, то вивихну ногу.
Нещодавно віддала доньку на плавання і в неї це дуже добре виходить. Мене це тішить, може хоча б хтось в нашій сім’ї буде спортсменом.
Харчування
Я зараз пощу, однак, не з релігійних причин, а тому що, знову ж таки, щоб залишатись на місці, я маю бігти.
Я гладшаю від одного лише погляду на солодощі, хліб, кейки. В мене така конституція. Харчування – це єдине, в чому я себе стримую. Два місяці тому я відмовилась від хліба, солодкого і м’яса. М’ясо виключила не з ідеологічних причин, я не вегетаріанець.
На час посту я виключила також рибу та молочне. Тобто зараз я їм лише овочі та фрукти. Однак, я все одно примудряюсь забити все це якимись суперсолодкими чаями. Все одно не худну, однак, хоча б не гладшаю.
Взагалі, я люблю їжу. Мені подобається смачно попоїсти, мої улюблені дитячі спогади– це довгі обіди в селі у моєї бабусі – там була найшкідливіша і найкраща їжа на світі.
Взагалі, найстрашніший час для фігури – це відпустка. Ти їдеш, “забиваєш” на систему контролю над собою. З тобою немає твоєї маленької затишної ваги, на якій ти зважуєшся кожного ранку. Особливо, це актуально для відпустки в Італії та США. Кухня цих країн – просто смерть фігурі.
Мені от виповнилося 26, і я зрозуміла, що вже потрібно за всім цим слідкувати. І чим далі, тим більше в мене буде сповільнюватись обмін речовин і все буде лише ускладнюватись. Тому я намагаюсь перебудувати в голові сприйняття їжі як джерела задоволення на звичайну необхідність для підтримання життя в моєму бідному тілі.
На вихідніх готую для моєї доньки пасту з м’ясом, і думаю, що вона має насолоджуватись часом, доки може їсти все.
Кожного ранку я роблю собі лимонну воду з медом. Вона справді заряджає енергією. Знаю, що потрібно випивати два літри води на день, але у мене не виходить це робити. Однак, це як зі спортом: можна привчити себе. З водою буде набагато краще, так що думаю все ж змусити себе не забувати випивати ці два літри.
Догляд за обличчям
В свій час я ходила в клініку лікаря Богомолець. Після того, як робила там чистку в косметолога, кілька днів була зовсім “невиїзна”. Вони робили якесь криваве місиво з мого обличчя. Мені здавалось, що це круто, тому що потім у мене дійсно була гладенька шкіра десь два тижні. Не було висипань. Я була впевнена, що так і має бути. Потім, на якійсь події я розговорилась з однією з наших світських дівчат і вона мені порадила свого косметолога, котра відкрила для мене мені абсолютно інший світ beauty. Цей лікар показав мені, що необов’язково перетворювати обличчя на криваве місиво, а можна нанести підряд 5 масок, після яких твоя шкіра буде зволоженою, на ній не будуть з’являтись акне, і вона буде підтягнутою. При цьому косметолог практично не торкається до мого обличчя. Мене це вразило. У мене є маски від косметолога, якими користуюсь раз на тиждень на вихідних. А так ходжу на прийом раз на місяць.
У мене проблемна та жирна шкіра. Я використовую лінійку Obagi для проблемної шкіри і вона мені дуже допомагає. Очищаю шкіру я гелем та тоніком цієї марки.
Шкіра довкола очей у мене дуже чутлива. Намагаюсь її зволожувати. У мене є крем La Mer – до речі, це той єдиний випадок, коли висока ціна продукту себе виправдала.
Декоративна косметика
В звичайні дні я не фарбуюсь взагалі. Роблю це, коли потрібно йти на якусь подію. Це як зі спортзалом для мене – вважаю це пекельним витрачанням часу. На мою думку, якщо шкіра нормальна, то краще не фарбуватись.
Часто у мене бувають синці під очима тому, що я пізно лягаю і рано прокидаюсь. Це я приховую тональним кремом.
Фарбуюсь на мої радіо-ефіри. Так почуваю себе більш захищеною та впевненою. Інколи згадую, як я фарбувалась в школі чи в університеті – тоді я використовувала набагато більше косметики, виглядала абсолютно неприродньо. Це був час підліткових комплексів.
Мій базовий мейк-ап набір: CC-крем для проблемної шкіри, туш, яку вже багато років купую в Colette, бальзам для губ, деколи брови можу нафарбувати.
Зараз використовую засіб для росту брів, купила в паризькому Colette. Я тоді хотіла мати брови, як у Наталі Водянової, однак, цей засіб не дав ніяких результатів. Взагалі, в цьому вся історія моїх взаємовідносин з beauty-засобами. Я хотіла щось як у когось, купила засіб, який обіцяв мені такий ефект, однак це не дало жодних результатів)
Мене часто не впізнають мої фоловери в соцемережах. “Це ви??”– питають зі здивуванням. Мені здається, ці прекрасні люди дивляться на мене з жалем. Зазвичай, фото свiтськоi хронiки дуже яскравi, але в життi я, звичайно, зовсiм iнша.
Догляд за волоссям
Останні півтора роки практично я не мию голову вдома взагалі. Колись у чудовому місці під назвою Color Bar була акція: за 2 тисячі гривень можна оформити абонемент на безлімітні укладки протягом року. Я досі маю той абонемент і ходжу тепер вже в HairНouse (салон Color Bar перетворився на HairНouse). Тут та сама ситуація, як зі спортзалом та макіяжем – мені шкода на це часу. Там з моїм волоссям навчились вправлятись за 20 хвилин: помити і витягнути феном. За ці 20 хвилин ти ледве встигаєш перевірити пошту. Це круто! Обожнюю мій HairHouse.
Колись я робила собі мінімальний начос на маківці – мені здавалось, що мені так класно. Однак, волосся стало слабшим від цього. Тепер я цього більше не роблю.
Догляд за тілом
Мені сподобались красиві коробочки з скрабом від BodyShop. Також скраби від L’Occitane.
Парфуми
Я люблю нішеву парфумерію. Зрозуміла, що мені подобається, коли в ароматі є нотка зеленого чаю. Це з дитинства, адже перші парфуми, які мені подарувала мама (а їй тато), були Green Tea від Elizabeth Arden. Я випадково в Америці купила Imperial Tea від Kilian. Він чимось схожий на той самий аромат від Elizabeth Arden, але стійкіший.
Я не люблю солодкі та важкі аромати. Навіть на вечір. З народженням дитини особливо негативно реагую на різкі запахи.